Тема енергетичного переходу в Центральній Азії не нова. Однак за останні два роки розмова перейшла від «планування» до «тендеру».
У першій половині 2026 року п’ять країн Центральної Азії подали на тендер загальну потужність 8,7 ГВт проектів сонячної фотоелектричної системи та накопичувачів енергії, що на 127% більше, ніж у минулому році. Очікується, що загальна потужність за весь рік перевищить 15 ГВт. П'ять років тому мало хто міг повірити, що ринок може досягти такого масштабу.
У цій статті дорожня карта переходу розбивається на три ключові області: встановлена потужність і цілі, реальні вузькі місця в мережевій інфраструктурі та балансуванні електроенергії, а також недооцінений ринок позамережевого майнінгу.
Встановлена потужність і цілі: перш за все цифри
Встановлена потужність станом на початок 2026 року
Станом на 1 січня 2026 року Казахстан мав приблизно 3746 МВт встановлених потужностей відновлюваної енергії, включаючи 1353 МВт сонячної фотоелектричної енергії та 2071 МВт вітрової енергії.
За той же період в Узбекистані було 3347 МВт сонячної фотоелектричної енергії, 1652 МВт вітрової енергії та 897 МВт акумуляторної енергії.
| Країна | Потужність фотоелектричних сонячних батарей (МВт) | Потужність вітрової енергії (МВт) | Зберігання енергії (МВт/МВт·год) | Ціль до 2030 року |
| Казахстан | 1,353 | 2,071 | — | Приблизно 16 ГВт потужностей відновлюваних джерел енергії, що становить 15% енергетичного балансу |
| Узбекистан | 3,347 | 1,652 | 897 | 8,64 ГВт сонячної фотоелектричної енергії, 17 ГВт вітрової енергії та 7 ГВт·год накопичувачів енергії |
| Киргизстан | 250 (запланована потужність у розробці) | — | — | Додаткові 3–4 ГВт протягом наступних 2–3 років |
| Таджикистан | 250 (заплановано, що буде доступно до кінця року) | — | — | Гідроенергетика залишається головною увагою |
Цілі набагато амбітніші, ніж поточні можливості
Казахстан планує ввести приблизно 16 ГВт потужностей відновлюваної енергії до 2030 року, орієнтуючись на 15% частки відновлюваної енергії. Ціль підвищиться до 50% до 2050 року.
У Узбекистану ще амбітніші цілі. До 2030 року він прагне досягти 8,64 ГВт сонячної фотоелектричної енергії та 17 ГВт вітрової енергії, із сумарною сонячною та вітровою потужністю приблизно 21 ГВт і цільовою часткою відновлюваної електроенергії 54%.
Згідно з публічними заявами уряду Узбекистану, досягнення цілей до 2030 року може заощадити приблизно 18 мільярдів кубічних метрів природного газу на рік і скоротити викиди приблизно на 25 мільйонів тонн на рік.
Збільшення потужності з 3 ГВт до 21 ГВт означає семикратне розширення. Це зростання не можна просто додати до існуючої сітки; інфраструктура передачі та можливості балансування потужності також повинні бути оновлені.
Реальність структури влади в Центральній Азії
Висока залежність від теплової потужності та обмежена гнучкість
Центрально-Азіатська енергетична система (ЦАЕС) в основному спирається на теплову та гідроенергію. Вугільна генерація історично становила понад 60% електроенергії Казахстану, тоді як Узбекистан значною мірою покладається на генерацію електроенергії на природному газі.
Теплові електростанції забезпечують потужну базову потужність, але загалом повільніше реагують на швидкі зміни попиту та пропозиції електроенергії. Оскільки великі обсяги вітрової та сонячної енергії надходять у мережу, система потребує швидшого нарощування та збалансування — саме там, де існуюча структура електроенергії стикається з найбільшими труднощами.
Старіння мережевої інфраструктури та літні перебої з електроенергією
Значна частина інфраструктури передачі та розподілу електроенергії в Центральній Азії була побудована за радянських часів. Старіння обладнання та втрати при передачі залишаються широко поширеними проблемами. Під час літньої спеки потреба в кондиціонуванні повітря поєднується з навантаженням на зрошення сільського господарства, і в кількох регіонах спостерігаються обмеження електроенергії.
Це допомагає пояснити, чому придбання накопичувачів енергії раптово стало більш важливим. Драйвером є не просто дотримання державної політики. Без відповідного зберігання інтеграція великомасштабних вітрових і сонячних проектів в енергетичну систему стає набагато складнішою.
Зміни на ринку тендерів на відновлювану енергетику
Різке збільшення масштабу проекту
У першій половині 2026 року п’ять країн Центральної Азії виставили на тендер 8,7 ГВт проектів сонячної фотоелектричної системи та накопичувачів енергії, що на 127% більше, ніж у минулому році.
За країнами Казахстан у другому кварталі 2026 року самостійно провів тендер на три інтегровані проекти сонячної енергії плюс накопичення із загальною потужністю 2,3 ГВт і понад 900 МВт·год допоміжного накопичення енергії. Міністерство енергетики Узбекистану оголосило про закупівлю потужності 3,1 ГВт на 2026–2027 роки.
Зберігання енергії стає стандартом, а не додатковим
Однією з ключових змін є те, що витрати на придбання накопичувачів енергії вперше перевищили 30% від загальної вартості проекту.
| Запланована потужність вийти в Інтернет в Узбекистані в 2026 році | Потужність (МВт) | Поділіться |
| Сонячна PV | 2,800 | 41% |
| Теплова потужність | 2,500 | 37% |
| Енергія вітру | 470 | 7% |
| Гідроенергетика | 68 | 1% |
| Зберігання енергії | 884 | 13% |
| Всього | 6,770 | 100% |
Інтегровані рішення з використанням сонячних батарей і накопичувачів стають стандартом у всьому регіоні. Для постачальників обладнання це означає, що ринкові можливості для продажу лише фотоелектричних модулів звужуються. Постачальники, здатні надати повне рішення — фотоелектричні модулі + накопичувачі енергії + підтримуючі конструкції + інтеграція в мережу — займають все більш вигідні позиції.
Видобуток корисних копалин і автономна енергетика: недооцінений ринок
У Центральній Азії є численні гірничодобувні підприємства, розташовані на периферії енергосистеми, причому деякі працюють повністю поза мережею. Ці сайти мають три основні характеристики:
- Безперервна робота:Гірничодобувне та збагачувальне обладнання часто працює 24 години на добу, створюючи відносно стабільний попит на електроенергію.
- Високі вимоги до надійності:Перебої в електропостачанні можуть безпосередньо призвести до втрат виробництва.
- Сильна залежність від дизеля:Шахти, що працюють поза мережею, зазвичай покладаються на дизель-генераторні установки, тоді як транспортування палива та логістика становлять значну частку операційних витрат.
Економіка важливіша за користь для довкілля
Для гірничодобувної промисловості основним фактором впровадження сонячної фотоелектричної енергії є не скорочення викидів вуглецю, а вирівняна вартість електроенергії.
На віддалених шахтах, розташованих на відстані понад 200 км від найближчого підключення до мережі, загальна вартість електроенергії, виробленої дизельним паливом, може коливатися від 0,40 до 1,00 доларів США/кВт-год. Для шахт, розташованих ближче до мережі, вартість може коливатися від 0,12 до 0,20 доларів США/кВт-год. При роботі дизель-генераторів при низьких навантаженнях витрати палива можуть досягати 20-40%.
Поєднання сонячної фотоелектричної системи та накопичення енергії з існуючими дизель-генераторами в гібридній мікромережі може зменшити споживання палива приблизно на 40%. Якщо економіка працює, проект має сильний комерційний стимул для просування вперед.
Екстремальні зимові температури в Центральній Азії є ще одним критичним фактором для гірничодобувних проектів. Обладнання має бути здатне запускатися та надійно працювати при температурі нижче -20°C, що робить роботу при низьких температурах важливим критерієм вибору.
Можливості та виклики для китайських компаній
Можливість полягає не лише в цінах на фотоелектричні модулі
Китайський експорт фотоелектричних модулів до Центральної Азії зріс на 180% у порівнянні з аналогічним періодом минулого року в першій половині 2026 року. Ціни на модулі стали дуже прозорими, залишаючи обмежений простір для диференціації лише через цінову конкуренцію.
Справжні конкурентні переваги полягають у можливостях доставки:
- Чи може команда проектувальників створювати креслення відповідно до місцевих стандартів, включаючи європейські, російські або національні коди?
- Чи можна повністю відвантажити структурні компоненти згідно з графіком проекту, мінімізуючи затримки на місці?
- Чи можна завершити встановлення на місці, не покладаючись значною мірою на висококваліфікованих місцевих техніків?
Три практичні бар'єри для входу на ринок
Бар'єр 1: Стандарти та кодекси. Середньоазіатські проекти часто вимагають дотримання європейських стандартів (EN 1993 / EN 1090) або російських стандартів (СНиП). Креслення та розрахунки конструкції повинні бути адаптовані до застосовної кодової системи. Здатність команди дизайнерів працювати за кількома стандартами може безпосередньо визначити, чи відповідає компанія вимогам для проекту.
Бар'єр 2: Логістика та митне оформлення. Країни Центральної Азії не мають виходу до моря. Після прибуття в морський порт вантажу може знадобитися подолати понад 2000 км по суші. Розміри компонентів і упаковка повинні враховувати обмеження залізничного та автомобільного транспорту.
Бар'єр 3: будівельні вікна. Середня Азія має довгі зими, і ефективний будівельний сезон зазвичай триває лише 6–8 місяців. Розклади проектів повинні враховувати це обмеження, а не дотримуватися графіків будівництва, які зазвичай використовуються в регіонах з помірним кліматом.
Часті запитання
Q1: Які головні рушійні сили ринку сонячної фотоелектричної енергії Центральної Азії?
Є три основні чинники: зростаючий попит на електроенергію, старіння теплоенергетичної інфраструктури та дефіцит електроенергії влітку, а також чітко визначені державні цілі щодо потужності та податкові пільги. Очікується, що до 2035 року споживання електроенергії в Узбекистані досягне 123 мільярдів кВт-год. Проекти з відновлюваної енергетики в Узбекистані також можуть претендувати на звільнення від податку на майно та земельного податку на 10 років.
Q2: Чому зберігання енергії стає таким важливим у Центральній Азії?
Оскільки частка вітрової та сонячної енергії зростає, мережа потребує більшої швидкісної балансуючої здатності. Закупівля накопичувачів енергії, що перевищує 30% від загальної вартості проекту, свідчить про перехід від додаткового доповнення до ключового компонента інтеграції в мережу.
Питання 3: Яке рішення для електроживлення підходить для проектів автономного майнінгу?
Практичним варіантом є гібридна мікромережа, яка поєднує сонячну фотоелектричну енергію, накопичувачі енергії та існуючі дизельні генератори, збережені як резервні. Ця конфігурація може зменшити споживання палива приблизно на 40% і потенційно зменшити необхідну потужність дизель-генератора до 30–50% від початкового рівня. Ключ — система керування, здатна здійснювати плавні переходи між джерелами живлення.
Q4: Хто є основними конкурентами китайських компаній на місцевому ринку?
Основними конкурентами є європейські, турецькі та південнокорейські компанії, а також місцеві інжинірингові фірми. Китайські компанії виграють від інтегрованих ланцюжків поставок і швидкої доставки, але можуть зіткнутися з проблемами, пов’язаними з локалізованими послугами та знайомством з місцевими стандартами.
Q5: Які сертифікати потрібні для виходу на ринок Центральної Азії?
Для сталевих конструкцій, проекти зазвичай вимагають стандарту EN 1090 (маркування CE) і сертифікатів систем управління, таких як ISO 9001, ISO 14001 і ISO 45001. Фотоелектричні модулі зазвичай вимагають відповідності стандартам IEC 61215 і IEC 61730. Для деяких проектів також необхідний сторонній аудит заводу, наприклад SGS або BV.
Маєте запитання щодо енергетичних проектів у Центральній Азії? Зв'яжіться з нами за адресою info@xzbesta.com
